• 30Вер

    Автор: ГУ Держпраці у Харківській області, 15:25

  • Запитань: 253

    WP_Cloudy
    1. Наталія коментує:

      Добрий день!Працюю лаборантом ветеринарної медицини, хочу навчатися в фармацевтичному коледжі. Повинно моє підприємство оплачувати додаткову навчальну відпустку, якщо я навчаюсь не по своїй професії?

      • ГУ Держпраці у Харківській області коментує:

        Шановна Наталіє!

        Роз’яснюємо, що право на додаткову відпустку у зв’язку з навчанням закріплено Конвенцією № 140, ратифікованою Законом № 174, КЗпП та Законом про відпустки.У Конвенції № 140 термін «оплачувана учбова відпустка» означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги.
        Для того щоб отримати додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням (далі — навчальна відпустка), працівнику-студенту необхідно надати роботодавцю довідку-виклик навчального закладу на сесію та написати заяву про надання такої відпустки.
        У довідці-виклику має бути зазначено: форму навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається; період сесії, встановлений навчальним закладом; підставу для надання такої відпустки (наприклад, для складання заліків та іспитів).
        Згідно з нормами Закону України «Про освіту» планування навчального процесу належить до компетенції навчальних закладів, тобто вони мають право розподіляти встановлену законом тривалість навчальної відпустки протягом навчального року. Тому роботодавець зобов’язаний надавати працівнику таку відпустку саме в той час, який визначено навчальним закладом. Ненадання відпустки у цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки за ст. 202 КЗпП на роботодавця покладається обов’язок створювати працівникам необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
        Навчальна відпустка надається незалежно від щорічних основної та додаткової відпусток. Порядок їх надання не залежить один від одного.
        На відміну від щорічних відпусток, навчальні відпустки не підлягають поділу на частини, перенесенню на інший період, продовженню на святкові та неробочі дні. Також за невикористані дні таких відпусток не виплачується грошова компенсація.

    2. Сергей коментує:

      Здравствуйте.
      Что означает работа по трудовому соглашению?
      Или как у меня указано во временном пропуске-работа по договору личного характера?
      Предприятие платит в этом случае взносы в пенсионный фонд?
      Оформление без трудовой книжки?
      Больничного и отпуска мне не положено?
      Законно ли это?
      Это будет от месяца до трёх месяцев,пока не увидят подойду ли я им!
      Но зарплату платить пообещали!
      Если мне выдали временный пропуск!
      Я должен считаться оформленным на предприятии!
      Не пойму эту формулировку-работа по трудовому соглашению (работа по договору личного характера)
      Ответьте пожалуйста.
      Спасибо.

      • ГУ Держпраці у Харківській області коментує:

        Шановний Сергію!

        Роз’яснюємо, що відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а другі – Кодексом законів про працю України.
        Відповідно до ст. 21 КЗпПУ трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
        Цивільно-правовий договір – це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Суттю такого виду цивільно-правових відносин як підряду є те, що одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник повинен прийняти й оплатити виконану роботу (особливості укладання та виконання договорів підряду визначені гл. 61 Цивільного кодексу України.
        Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі.
        За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядчик, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
        За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. За підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
        Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
        Враховуючи роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2002 №06/2-4/42 та від 26.12.2003 №067/1-4/2008, лист Міністерства праці та соціальної політики від 16.05.2011 №151/06/186-11 основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою укладання договору підряду є отримання певного матеріального результату, робота за договором підряду має разовий характер. Тобто за договором підряду процес праці не регламентується: працівник не зараховується до штату установи, організації, не видається наказ про його прийняття на роботу, не вноситься запис до трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку.
        За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розпису установи, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з обов’язковим підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та внесенням відповідного запису до трудової книжки. Працівникові створюються всі умови праці, потрібні для виконання визначених договором робіт, гарантується виплата заробітної плати, не нижчої від установленої законодавством, а також гарантуються встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
        Лише трудовому договору притаманне підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі — виконання певної роботи, здійснення її лише особисто (без права передоручення іншій особі), дотримання трудової дисципліни, встановленого на підприємстві режиму праці, зарахування до складу підприємства на посаду, передбачену штатним розкладом.

    3. андрей коментує:

      скажите,пожалуйста,я работаю на предприятии,где установлена почасовая оплата труда(8 часов)с 7-30 до 15-00,но под видом обеда,хотя я не обедаю-если я ухожу в 14-30,высчитывают эти 0,5 часа из обшей дневной зарплаты.законно ли это?

      • ГУ Держпраці у Харківській області коментує:

        Шановний Андрію!

        Роз’яснюємо, що згідно з нормами ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
        Статтею 66 КЗпП України визначено, що працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
        Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
        Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

    4. Сергей коментує:

      Здравствуйте.
      Я прошу Вас ответить на вопросы по трудовому праву.
      1.Я подал заявление на увольнение по собственному желанию 20.09.2018 года.
      Начальник сказал отработать 14 дней.
      Отсчёт обработки 14 дней начался с 21.09.2018 года и закончиться 04.10.2018 года?
      04.10.2018 будет моим последним днём отработки?
      04.10.2018 года я могу уже оформлять увольнение и брать в отделе кадров бегунок увольнения?
      Ещё вопрос.
      20.09.2018 года я принёс заявление.
      Начальник цеха его не подписал.
      Сказал отработать 14 дней.
      А заявление подпишет 04.10.2018 года.
      Типа поверить ему на слово.
      Правомерно поступил начальник цеха в этом случае?
      И последнее.
      Я взял с начальника подпись,что он ознакомлен о моём увольнении.
      В случае обмана можно доказать, что я уведомил начальника об увольнении 20.09.2018 года?
      Заранее спасибо за ответы.

      • ГУ Держпраці у Харківській області коментує:

        Шановний Сергію!

        Роз’яснюємо, що згідно з частини 1 статті 38 КЗпП України, працівник зобов’язаний повідомити адміністрацію (власника підприємства) про наступне звільнення письмово за два тижні. Таке письмове повідомлення про звільнення оформляється заявою.
        Заяву про звільнення потрібно зареєструвати в канцелярії, а на копії заяви позначити вхідний реєстраційний номер. У разі відмови у реєстрації заяви рекомендується відправити її цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
        Для визначення кінцевої дати двотижневого строку слід скористатися правилами обчислення строків, установленими ст. 241-1 КЗпП: «Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день». Приклад. Працівник повідомив роботодавця про звільнення «за власним бажанням» 20.09.2018. У такому разі двотижневий строк із дня попередження спливає 04.10.2018. Ця дата і є датою звільнення працівника (останнім днем його роботи).
        Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України, якщо працівник, що подав заяву про звільнення, після закінчення строку попередження про звільнення не полишив роботу і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого  працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. По суті, це означає, що працівник має право, незважаючи на подану ним заяву про звільнення, вийти на роботу наступного дня після дати звільнення, і трудовий договір вважатиметься продовженим.
        Адміністрація підприємства (власник або уповноважений ним орган) за законом не наділяється правом щодо висунення будь-яких вимог до працівника при звільненні його за власним бажанням. Неподання обхідних листків, незавершення дорученої роботи, інші обставини не можуть звільнити адміністрацію підприємства від обов’язку в день звільнення провести з працівником повний розрахунок та видати йому оформлену трудову книжку, передбаченого у статті 47 КЗпП України.
        Продовження трудового договору з метою завершення дорученої роботи можливе виключно у разі, якщо працівник на це погоджується. Як уже зазначалося, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не полишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не має права звільнити його за поданою раніше заявою. У такому разі продовження трудового договору відбувається за спільною згодою сторін, і для наступного звільнення працівник повинен написати нову заяву.
        Якщо ж працівник усе-таки вимагає розірвання трудового договору, адміністрація не має права утримувати його, затримуючи розрахунок та видачу трудової книжки. Статтею 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні передбачено відповідальність: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначені строки, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
        Звільнення працівників обов’язково оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. Підставою для видання такого наказу є відповідна заява працівника.

    5. Александр коментує:

      Добрый день! Подскажите пожалуйста, на время отопительного сезона на наше предприятие планируется прием операторов котельной (все официально, по трудовому договору и так далее), данный вид персонала обязан ежегодно проходить обучение и проверку знаний по своей специальности, а именно, “ПТЭ тепловых установок и сетей” и “Правилам подготовки тепловых хозяйств к отопительному периоду”. На предприятии создана приказом комиссия по проверке знаний, члены комиссии соответствующее обучение прошли. Я же могу без привлечения СУЗ провести обучение у себя на предприятии и проверку знаний операторов котельной в нашей комиссии?

      • ГУ Держпраці у Харківській області коментує:

        Шановний Олександре!

        Відповідно до Типового Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 р. за № 231/10511:

        Пункт 4.2. Спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і навчальним центром.

        Пункт 4.3. Спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників і затверджуються наказом (розпорядженням) роботодавця.

        Пункт 4.4. Перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання здійснюється:

        комісією підприємства (якщо навчання проводилось безпосередньо на підприємстві);

        комісією відповідного територіального органу Держпраці за участю відповідних профспілок (якщо навчання проводилось у навчальному центрі);

        у порядку, визначеному абзацами другим, третім пункту 5.3 глави 5 цього Типового положення (якщо навчання проводилось у галузевому навчальному центрі).

        До складу комісії можуть залучатися особи, які пройшли навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

        У разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві, яке входить в об’єднання підприємств, перевірка знань здійснюється комісією іншого підприємства – учасника об’єднання.

    Ваше запитання:

    Увага: Коментарі модеруються, і це може викликати затримку їх публікації. Відправляти коментар заново не потрібно.